Артем Тараненко для Юрист&Закон: Борги банкам України: чому так багато і що робити

Артем Тараненко - Голова ВО ФАКТ - приватні виконавці - борги банкам - Юрист і Закон

Невигідні кредитні умови, нестійка національна валюта, недостатній заробіток. З цими факторами громадяни України постійно стикаються, коли мова йде про покупку житла або автомобіля. Все це призводить до того, що українці беруть кредити з самого початку не уявляючи, яким чином будуть по ним платити. Заборгованість українців перед банками вже перевищила позначку 200 мільярдів гривень і продовжує зростати. Яким чином можна виправити ситуацію пояснив Голова правління Всеукраїнського об’єднання приватних виконавців “ФАКТ” Артем Тараненко. Повну версію матеріалу читайте на сторінках березневого номеру журналу Юрист&Закон.

Усі ми розуміємо, що для старту підприємницької діяльності, розвитку бізнесу, закупівлі обладнання і техніки, будівництва або купівлі нерухомості – для реалізації будь-яких цілей потрібен фінансовий ресурс. Сьогодні найпопулярнішим і швидким способом отримання необхідної суми коштів залишається оформлення кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 1 054 Цивільного кодексу України, кредитні правовідносини передбачають надання коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених договором, і повернення позичальником кредиту зі сплатою відсотків.

За умов надання кредиту прямим обов’язком банку згідно зі ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є перевірка кредитоспроможності позичальників, наявності забезпечення кредитів, а також дотримання встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків. Іншими словами, банк перевіряє кредитну історію клієнта і наявність інформації про нього у державному реєстрі боржників, інформацію з державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру іпотек, державного реєстру актів майна громадян, інформацію про доходи, поручителей і можливе забезпечення кредиту. Зрозуміло, що перш ніж надати кредит, банк прораховує усі ризики у разі його несплати. У свою чергу, в інтересах позичальника об’єктивно оцінювати свою матеріальну спроможність виплачувати кредитні платежі.

Точну цифру заборгованості українців перед банками визначити важко, оскільки самі банки неохоче видають інформацію про свої кредити. За останніми даними Національного Банку України, наприкінці 2018 року в Україні заборгованість перед банками склала близько 200 мільярдів гривень, а показник проблемних кредитів у банківській системі станом на лютий цього року досяг 54%. Які ж можуть бути причини такого високого рівня заборгованості українців?

З однієї сторони, здатні сприяти такій жалюгідній ситуації зовнішні чинники, які пов’язані зі змінами у зовнішньому для банків середовищі і безпосередньо не залежать до їх діяльності. Це перш за все нестабільна політична ситуація, прогалини у законодавстві і загальний економічний спад. Політична діяльність держави, як внутрішня, так і міжнародна, також безпосередньо впливає на рівень розвитку державної економіки. Ключові завдання держави – підвищення добробуту і якості життя населення, врегулювання рівня зайнятості та кількості ресурсів для соціального забезпечення. Загальноекономічні і соціальні чинники тісно пов’язані, так як визначають загальний рівень життя, і, відповідно, рівень доходів і кредитоспроможності населенія. Важливою обставиною, яка сприяє збільшенню чи зменшенню кількості проблемних кредитних портфелів, є дієвість механізму правового врегулювання. Саме правове регулювання кредитних правовідносин на сьогоднішній день недостатньо ефективне, про що свідчить кількість судових суперечок у такій категорії справ, а також низькі показники статистики виконання судових рішень. Причини тому – прогалини у законодавстві, а також постійні зміни судової практики, що дозволяє недобросовісним позичальникам знаходити способи позбутися кредитних зобов’язань.

Проте, варто відзначити, що держава все-таки вживає заходів щодо зниження рівня проблемних кредитів і поновлення кредитування в Україні. З цією метою був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування». Закон вносить ряд змін до Цивільного кодексу України, Закон України «Про заставу», Закон України «Про банки і банківську діяльність» та Закон України «Про іпотеку». Тепер значно розширюються повноваження кредиторів для стягнення заборгованості: ліквідація юридичної особи, яка є боржником, більше не припиняє право застави або іпотеки на майно, кредитор отримує право самостійно змінювати відсоткову ставку відповідно до договору, а якщо боржник не згоден з такими змінами, то він зобов’язаний повністю погасити заборгованість протягом 30 днів, інакше буде застосована нова відсоткова ставка. Ці законодавчі зміни спрямовані на захист кредиторів і ліквідацію лазівок для недобросовісних позичальників.

Кредитні правовідносини, в тому числі, стягнення заборгованості за кредитом, також регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року, та іншими нормативно-правовими актами. Ще один нормативно-правовий акт, на який покладаються надії щодо наведення ладу у врегулюванні заборгованості перед банками, – це Кодекс про процедури банкрутства, який був прийнятий Верховною Радою України 18 жовтня 2018 року і зараз направлений Президенту на підпис. Кодекс передбачає ряд нововведень, які повинні задовольнити вимоги кредиторів по заборгованостях, зокрема, прописуються чіткі вимоги і механізм отримання боржниками статусу банкрута.

Сьогодні в Україні зростанню кредитних заборгованостей сприяє як непродумана кредитна політика банків, так і нездатність позичальників об’єктивно оцінювати свою кредитоспроможність в умовах мінливості курсу валют, інфляції та зменшення рівня доходів. Так, багато банків часто замовчують перед клієнтами інформацію про численні додаткові платежі (комісії, страхування і т.д.), внаслідок чого позичальники не можуть оцінити свою здатність виплатити кредит. Для того, щоб зменшити збитки, що виникли в результаті несумлінної поведінки позичальника, банки звертаються до суду для примусового порядку стягнення заборгованості.

Судовий розгляд в українських реаліях – як правило, дуже затяжний процес, а виконання судового рішення в більшості справ результативне. Так, в нормах процесуальних законів боржник може знайти достатньо способів затягнути судовий розгляд справи на роки вперед, що з урахуванням судових розтрат, часу і сил призведе до пошуку компромісних рішень на користь боржника. До таких, наприклад, відноситься реструктуризація боргів або мирова угода (списання штрафних санкцій або відсотків).

Така ситуація виникла з причини незадовільної організації роботи системи судової влади і виконавчої служби. Якщо судове рішення з часом все-таки можна отримати, то виконавче провадження для його виконання може затягнутися на роки. У багатьох випадках навіть передача майна на реалізацію не гарантує банку відшкодування збитків.

На сьогоднішній день в Україні існує тільки одна система електронних торгів арештованим майном – державне підприємство СЕТАМ, яке нещодавно перейшло під управління «АРМА» – Національного агентства України з питань визначення, пошуку і управління активами, отриманими в результаті корупційних та інших злочинів. СЕТАМ є інноваційним проектом Міністерства юстиції, це по суті перша в історії України працююча в режимі онлайн електронна система для примусової реалізації арештованого майна боржників. Саме з цією метою представники СЕТАМ активно взаємодіють з державними та приватними виконавцями.

Проте, покупці все ще скаржаться на проблеми, пов’язані з допуском учасників до торгів у СЕТАМ, а також труднощами з оглядом майна, його отриманням і реєстрацією. Це сигнал державі про те, що необхідно намагатися максимально спрощувати бюрократизацію виконавчого провадження. До того ж, таке арештоване майно може просто не користуватися попитом, або піддаватися заниженню ціни з об’єктивних причин.

Також не варто забувати про те, що часто ще до відкриття виконавчого провадження боржник встигає достроково позбутися грошових коштів на рахунках і свого майна. Найпоширеніша причина завершення виконавчого провадження приведена в п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме «відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення». В такому випадку виконавчий документ повертається стягувачу, враховуючи, що ч. 5 ст. 37 цього ж Закону надає право стягувачу повторно пред’явити виконавчий документ до виконання.

До вересня 2017 року в Україні діяла тільки державна виконавча служба, яка у свою чергу має безліч поки не вирішених проблем. Разом з тим, впровадження інституту приватних виконавців дає надію на те, що ситуація зміниться на краще. Приватним виконавцям надали практично ті ж повноваження, що й у державних, але набагато більше мотивації домогтися виконання судового рішення – свою винагороду вони отримують тільки у разі успішного стягнення суми заборгованості.

На початку 2019 року Міністерство юстиції України опублікувало офіційні дані, згідно з якими за перше півріччя 2018 року приватними виконавцями вже було фактично виконано 1004 виконавчих документа, що становить 59,4% від усіх завершених. Однак для підвищення ефективності роботи державних і приватних виконавців необхідні зміни в законодавстві, які максимально спростять їх роботу, ліквідують можливості для недобросовісних позичальників позбавлятися від кредитних зобов’язань і вдосконалять примусовий порядок стягнення.

Проте, для вирішення проблеми боргових зобов’язань українців перед банками недостатньо одних тільки дій виконавців. З боку самих громадян України необхідно піднімати рівень відповідальності, адже сьогодні багато боржників беруть мільйонні кредити вже заздалегідь знаючи, що вони не будуть їх виплачувати. Самим банкам у свою чергу теж варто переглянути кредитну політику, уникаючи проявів недобросовісності і нерозсудливості. Це полягає як у наданні неповної інформації своїм клієнтам, так і у нереалистичному розумінні доходів і майнового стану позичальників.